Про неможливість апеляційного оскарження ухвал загального суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду


Законодавством ( ст. 56 Закону України «Про третейські суди», ч.3 ст.487 ЦПК) не передбачено апеляційне оскарження ухвали загального суду про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення третейського суду.

Правовий висновок про це Верховний Суд України зробив  17 лютого 2016 року у справі № 6-2743цс15 про оскарження ухвали про видачу виконавчого лист  на рішення третейського суду . Ця правова позиція також міститься в  ухвалах ВССУ від 02.03.2016 року № 6-35490ск15, від 26.07.2017 року у справі 755/7778/13, від 25.10.2017 року у справі № 755/11358/16.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24.10.2008 року, при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого ст.. 292 ЦПК України права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов’язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та  ч. 3 ст. 297 ЦПК України постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою»   ( див., наприклад, ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 21.12.2016 року у справі № 755/11355/16)

З прийняттям нової редакції ЦПК правове регулювання цього питання не змінилось.

Відповідно до ч.3 ст.263 нової редакції  ЦПК вищенаведені правові висновки ВСУ підлягають врахуванню при обґрунтуванні рішення апеляційного суду про що сказано у Постанові Апеляційного суду м.Києва від 28.02.2018 року у справі № 755/6782/13-ц.

На відміну від ЦПК у нової редакції ГПК прямо передбачена можливість апеляційного оскарження ухвал по видачу виконавчого документу, що суперечить вищевикладеним правовим позиціям та іншим статтям ГПК .

Для обґрунтування можливості апеляційного оскарження ухвал про видачу виконавчих листів на рішення третейського суду апелянти часто посилаються на п.8 ч.3 ст.129 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 28.04.2010 року № 12-рп/2010 , від 11.12.2007 року №11-рп/2007 та  інші рішення КСУ, практику ЄСПЛ .

Проте з останнього  з цього питання Рішення Конституційного Суду України  від 31.03.2015 року № 2-рп/2015 прямо випливає,  що встановлене у п.8 ч.3 ст.129 Конституції України можливість апеляційного оскарження рішень суду, крім випадків встановлених законами слід розуміти таким чином, що випадки неможливості  апеляційного оскарження певних рішень (ухвал) суду можуть встановлюватися не тільки прямим приписом закону про неможливість апеляційного оскарження певних рішень (ухвал), а і –  з  урахуванням змісту  пов’язаних між собою процесуальних норм.

Відповідно до рішень ЄСПЛ, які наведені у правової позиції ВСУ від 06.09.2017 року у справі № 6-1422цс17 (рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії», “Олександр Шевченко проти України”, “Трух  проти  України”) можливість оскарження рішень суду є обмеженою та  при оскарженні рішень суду повинен виконуватися  принцип остаточності та визначеності судового рішення.

Цей принцип по відношенню до судових рішень державного суду втілений у ч. 2 ст.358, ч. 3 ст.394 ЦПК, за якими апеляційний або касаційний суд відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. По відношенню до рішень третейського суду ч.ч.5,7 ст.454 ЦПК встановлений 90 денний з дати прийняття рішення строк на оскарження рішення третейського суду та не передбачено поновлення цього строку.

Неможливість апеляційного оскарження ухвал про видачу виконавчого листа  на рішення третейського суду випливає також з наступних пов’язаних між собою статей ЦПК.

Частиною 3 ст.487 ЦПК прямо передбачена лише  можливість оскарження саме ухвал суду про відмову у видачі виконавчого листа на рішення третейського суду. У ст.486 ЦПК встановлені підстави для такої відмови,  які співпадають з підставами для скасування рішення третейського суду (див.  ст.458 ЦПК). У даної справі відповідач також оскаржує ухвалу о видачі виконавчого листа на рішення третейського суду за підставою яка співпадає з підставою скасування рішення третейського суду.

Якщо зміст ст.487 ЦПК розуміти таким чином, що ця норма  не забороняє оскаржувати ухвали про видачу виконавчого  листа на рішення третейського суду, то це тлумачення призведе до фактичного надання можливості відповідачу за однаковими доводами двічі оскаржувати негативні для нього наслідки рішення третейського суду:

– перший раз – у  заяві про скасування рішення третейського суду,

– другій – у заяві про скасування узвали суду про видачу виконавчого листа на рішення третейського суду.

Надання такої можливості є явним порушенням принципу остаточності та визначеності судового рішення, яке фактично можливо оскаржувати двічі, а також –  принципу процесуальної економії, оскільки завантажує суди повторним розглядом однакових обставин про що сказано, наприклад, у   постанові від 14.03.2013 року у справі № 27/176.

Як сказано в Ухвалі ВССУ від 02.03.2016 року у справі № 6-35490ск15

 «ухвала про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку…, так як у такому випадку оскарженню підлягає рішення третейського суду або виконавчий лист …Підтвердженням цього є і те, що як заява до суду, так і касаційна скарга містить мотиви, які стосуються саме оскарження рішення третейського суду.»

Опубліковано в Судова практика

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Новини ТПУ