Постанова ВСУ від 06.06.2012 р.


Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

6 червня 2012 року                                                                                                        м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,  суддів:Григорєвої Л.І.,Лященко Н.П.,Патрюка М.В., Гуменюка В.І.,Онопенка В.В.,Романюка Я.М., Жайворонок Т.Є.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л.,-за участюпредставника відповідача: Гайченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, яке є правонаступником акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”, про перегляд рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 22 червня 2011 року, рішення апеляційного суду Донецької області від 13 вересня 2011 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_12 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” (далі-АКБ “Укрсоцбанк” про захист прав споживача банківських послуг, визнання недійсною умови кредитного договору,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2011 року ОСОБА_12 звернувся із позовом до АКБ “Укрсоцбанк”, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк” (далі-ПАТ “Укрсоцбанк”, про визнання недійсним пункту    6.2 кредитного договору посилаючись на те, що 1 серпня 2008 року між ним та АКБ “Укрсоцбанк” укладено договір про надання невідновлюваної кредитної лінії, за умовами якого кредитор зобов’язувався надати позичальнику грошові кошти в сумі 200 000 (двісті тисяч) доларів США у тимчасове користування на строк до 4 грудня 2017 року зі сплатою               15 процентів річних та комісій. Сторони договору домовились, що усі спори та розбіжності, що виникають між ними, підлягають врегулюванню шляхом взаємних консультацій та переговорів. Пунктом 6.2 кредитного договору передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись статтею 5 Закону України “Про третейські суди”, домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцевим В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.        М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду справи вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. На думку позивача зазначений пункт договору обмежує його права споживача, порушує принцип рівності сторін за договором. Крім того, виконання умов кредитного договору забезпечується іпотекою, предметом якої є нерухоме майно. Однак, згідно пункту 7 частини першої статті 6 Закону України “Про третейські суди” третейським судам не підвідомчі спори, щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки. Ураховуючи викладене, ОСОБА_12 просив задовольнити його позовні вимоги і визнати недійсним пункт 6.2 договору від 1 серпня 2008 року про надання невідновлюваної кредитної лінії.

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 22 червня 2011 року позов ОСОБА_12 задоволено: визнано недійсною умову           п. 6.2 договору від 1 серпня 2008 року № 805/8/18/8-102 про надання невідновлюваної кредитної лінії, укладеного між АКБ “Укрсоцбанк” та ОСОБА_12, яка стосується визначення місця розгляду спорів за договором  Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків; стягнуто з ПАТ “Укрсоцбанк” на користь ОСОБА_12 37 грн. у рахунок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та на користь держави 8 грн. 50 коп. у рахунок оплати судового збору.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 13 вересня           2011 року зазначене рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_12 задоволено частково: визнано недійсними з 12 березня 2011 року п. 6.2 договору від 1 серпня 2008 року    № 805/8/18/8-102 про надання невідновлюваної кредитної лінії, укладеного між АКБ “Укрсоцбанк” та ОСОБА_12, який містить умову про третейський розгляд спорів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 грудня 2011 року касаційну скаргу ПАТ “Укрсоцбанк” відхилено. Рішення апеляційного суду Донецької області від 13 вересня 2011 року залишено без змін.

У березні 2012 року до Верховного Суду України звернулося           ПАТ “Укрсоцбанк”, який є правонаступником АКБ “Укрсоцбанк”, із завою про перегляд рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від     22 червня 2011 року, рішення апеляційного суду Донецької області від         13 вересня 2011 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 грудня 2011 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.

У своїй заяві ПАТ “Укрсоцбанк” зазначає, що судами неоднаково застосовано статтю 17 ЦПК України та статті 1,5 Закону України “Про третейські суди”, у зв’язку із чим просить скасувати рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 22 червня 2011 року, рішення апеляційного суду Донецької області від 13 вересня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 грудня       2011 року, і ухвалити рішення про відмову ОСОБА_12 у задоволенні його позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Установлено, що 1 серпня 2008 року між ОСОБА_12 та АКБ “Укрсоцбанк”, правонаступником якого є ПАТ “Укрсоцбанк”, укладено договір про надання невідновлюваної кредитної лінії, за умовами якого кредитор зобов’язувався надати позичальнику грошові кошти в сумі    200 000 (двісті тисяч) доларів США у тимчасове користування на строк до    4 грудня 2017 року зі сплатою 15 процентів річних та комісій. Сторони договору домовились, що усі спори та розбіжності, які виникають між ними, підлягають врегулюванню шляхом взаємних консультацій та переговорів. Пунктом 6.2 кредитного договору передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись статтею 5 Закону України “Про третейські суди”, домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцевим В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду справи вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_12 зазначив, що пункт      6.2 договору обмежує його права споживача, порушує принцип рівності сторін за договором.

Залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції про визнання недійсним з 12 березня 2011 року пункту 6.2 договору про надання не відновлювальної кредитної лінії від 1 серпня 2008 року, суд касаційної інстанції погодився з його висновками, що Законом України від 3 лютого 2011 року № 2983-VI “Про внесення змін до статті 6 Закону України “Про третейські суди” щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам” частину першу статті 6 Закону України “Про третейські суди” доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Цей закон набув чинності        12 березня 2011 року.

У судових рішеннях, на які посилається ПАТ “Укрсоцбанк” як на приклади неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, встановлено, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Так, в ухвалах колегії суддів Судової палати Верховного Суду України від 21 квітня 2010 року, від 14 липня 2010 року, від 14 липня 2010 року та в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2011 року зазначено про те, що одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

Постановляючи 29 січня 2010 року, 2 лютого 2010 року та 1 березня 2010 року ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження у справах про визнання недійсною третейської угоди, укладеної у вигляді третейського застереження в кредитному договорі, Верховний Суд України не знайшов підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень, якими відмовлено у задоволенні заявлених вимог.

Верховний Суд України ухвалюючи постанову від 26 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_14 до ПАТ “Укрсоцбанк” про визнання кредитного договору частково недійсним дійшов висновку, що на час виникнення спірних правовідносин (серпень 2008 року) Закон України “Про третейські суди” не містив заборони на укладення третейської угоди. Третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Відповідно до статті 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 5 Закону України “Про третейські суди” передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України “Про третейські суди” третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. На час виникнення спірних правовідносин Закон не містив заборони на укладення третейської угоди.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу          VIII “Третейське самоврядування” Закону України “Про третейські суди”  (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері  цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 ЦПК України, стаття 12 ГПК України, стаття 6 Закону України “Про третейські суди”, оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п’ята статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Крім того, згідно з роз’ясненнями, викладеними в абзаці 5 частини другої постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК України) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.

Відтак, неможна погодитися з висновками суду у справі, що переглядається, щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_12 та визнання недійсним з 12 березня 2011 року пункту 6.2 договору від 1 серпня 2008 року про надання не відновлюваної кредитної лінії, укладеного між АКБ “Укрсоцбанк” та ОСОБА_12, який містить умову про третейський розгляд спорів.

Отже, Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України встановлено неоднакове застосування статті 17 ЦПК України та статей 5, 12 Закону України “Про третейські суди”, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Постанова Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року, на яку посилається ПАТ “Укрсоцбанк” як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, не є рішенням суду касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене, ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 грудня 2011 року не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню на підставі пункту 1 статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 355, 360 – 3, 360 – 4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, який є правонаступником акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”, задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 грудня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий                                                                                                 А.Г. Ярема

Судді:  Л.І. Григорєва Л.І. Охрімчук

В.І. Гуменюк М.В. Патрюк

Т.Є. Жайворонок Я.М. Романюк

Н.П. Лященко Ю.Л. Сенін

В.В. Онопенко              


Опубліковано в Нормативна база

Новини ТПУ